Норма обов’язкових резервів – установлене законом або рішенням центрального банку відношення суми обов’язкових грошових резервів, які комерційні банки повинні зберігати в центральному банку, до загального обсягу зобов’язань комерційного банку (або до обсягу грошових коштів, залучених банком). Н. о. р. встановлює величину гарантійного фонду банку, що забезпечує надійне виконання його зобов’язань перед клієнтами. Для цього банки використовують свою касову готівку або вилучають вклади з рахунків у центральному банку. Банкам
також можуть знадобитися кошти для здійснення розрахунків з іншими банками за дорученням клієнтів. Н. о. р. використовується центральним банком як найважливіший інструмент регулювання діяльності комерційних банків. За порушення встановлених норм застосовують санкції. Н. о. р. у США наприкінці 90-х становила до 10%, в Україні – 15%. В Італії 1995 Н. о. р. за депозитами до запитання становила 15%, в Іспанії та Португалії – 2, в Нідерландах – 1,5-4,5, у Великобританії – 0,35%, у Швейцарії та Бельгії не було. З кінця XX ст. у розвинених країнах світу спостерігається тенденція до зниження Н. о. р.
