Подовження приголосних і подвоєння букв – Орфоепія

Орфоепія

Подовження приголосних і подвоєння букв

1. Приголосні зазвичай подвоюються (у вимові – подовжуються) при збігові однакових приголосних звуків, що належать до різних частин слова (морфем):

А) якщо корінь починається на такий звук, на який закінчується префікс: оббити, відділ, ззаду ;

Б) у складноскорочених словах: юннат – юний натураліст, військкомат – військовий комісаріат, військкор – військовий кореспондент, піввідра – половина відра;

В) якщо корінь закінчується на, а далі йде суфікс – н-, – ник-,

– ниц-: лимонний, щоденник, письменник, відмінниця;

Г) у наголошених суфіксах похідних прикметників – енн(ий), – анн(ий), – янн(ий): здоровенний, страшенний, нескінченний, невблаганний, незрівнянний;

Д) коли основа дієслова в минулому часі закінчується на, а за нею йде частка – ся: розрісся, піднісся, пасся;

Е) у словах ссати, виссати, ссавці та похідних від них внаслідок історичних змін; а також у словах бовван, бовваніти та ін.

ЗАПАМ’ЯТАЙ

У загальних назвах іншомовного походження подвоєння не зберігається (каса, шосе, сума, група, асиміляція, апарат, дисидент), за винятком слів нетто, брутто, панна,

ванна, манна, пенні, тонна, вілла, мірра.

ЗВЕРНИ УВАГУ

Особливо слід звернути увагу на те, що явище подовження приголосних буває лише в позиції між двома голосними, тому в таких словах, як лист я, кількістю, якістю, пристрастю, участю, мальовничістю та подібних подовження не відбувається, бо він знаходиться між приголосним та голосним.

2. Подовження приголосних між двома голосними у деяких словах відбулося внаслідок фонетичного процесу уподібнення. Подовжуватися можуть, , , , , , , , , у таких випадках:

А) в іменниках середнього роду II відміни: життя, знання, волосся, колосся, обличчя, завдання, питання, приладдя; подовження зберігається в усіх непрямих відмінках, крім родового множини: знань, облич, завдань, приладь, питань;

Б) в окремих іменниках чоловічого й жіночого роду І відміни (суддя, Ілля, стаття, рілля);

В) у деяких прислівниках типу навмання, спросоння, зрання;

Г) в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни перед закінченням – у(-ю), якщо в називному відмінку їх основа закінчується на один приголосний (молоддю – молодь, сіллю – сіль, тінню – тінь, миттю – мить, маззю – мазь, річчю – річ та ін.);

Д) в окремих формах дієслова лити (а також у деяких похідних) подовжується : ллю, ллєш, ллється, виллють (але вилитий).

3. Подовжуються приголосні у іменниках – власних назвах іншомовного походження та похідних від них (Голландія – голландський, Марокко – марокканський, Руссо, Геннадій, Алла, Інна, Римма).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Подовження приголосних і подвоєння букв – Орфоепія - Довідник з української мови