Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі
ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ
Вимова приголосних звуків та позначення їх на письмі
1. Шиплячі приголосні звуки, , , вимовляються твердо: Ни Е, Елест, Ні. Вони частково пом’якшуються перед та при подовженні перед Ю, я: Інка, Ість, Ні Ю.
2. Губні приголосні, , , , та задньоротові, , , також не бувають м’якими і можуть напівпом’якшуватися тільки перед та рідко перед іншими голосними в іншомовних словах: Ітер, Іркий, Т Ір, Юро, ю Ітр, Язь.
3. Дзвінкі приголосні звуки в українській мові ніколи не оглушуються в кінці слова і складу
4. Дзвінкі приголосні, , вимовляються злито: Проводжаю, дзвоник, дзьоб.
5. Дзвінкий звук ніколи не уподібнюється до, а, навпаки, може звучати як короткий (нескладовий) : Любо, Ла Ка.
6. Звук треба відрізняти від звукосполучення : Фон, ферма, але Хворий, хвоя.
7. Глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються як парні їм дзвінкі: просьба, Лічба, Вокзал, Боротьба.
Якщо виникає сумнів, яку букву писати, то необхідно так змінити слово або дібрати споріднене, щоб після невиразного приголосного стояв голосний: МолоТЬба, бо МолоТИти; ЛеГКо, бо ЛеГЕнько.