Внутрішній ринок

Внутрішній ринок – система національних економічних відносин, які виникають між виробниками і споживачами матеріальних благ і послуг та інших об’єктів власності у процесі купівлі-продажу товарів і послуг. У цій системі розрізняють організаційно-економічні відносини (включають вивчення ринку, вивчення досвіду торгівлі та ін), своєрідні техніко – економічні відносини (наявість спеціалізованих ринків в окремих регіонах країни, спеціалізованих товарних бірж) та відносини економічної власності, теоретичним вираженням яких є ціна, попит і пропозиція, вартість, витрати обігу та ін. Основними суб’єктами В. р. є: виробники і споживачі, які налагоджують між собою прямі зв’язки; гуртові торговельні організації; комісіонери, які здійснюють просування товару, а також його перевантаження та відповідальне зберігання; брокери – посередники; агенти – виробники, які збувають товар за цінами та на умовах, запропонованих виробником. Згідно з іншою класифікацією, основними суб’єктами В. р. є домашні господарства, підприємства, фінансові інститути та уряд. Основні напрями загального розвитку В. р.: вільне та регульоване державою ціноутворення при переважанні гуртових цін; формування біржової системи, у т. ч. товаропросування; досягнення паритету цін за допомогою економічної політики, передусім у промисловості та сільському господарстві; формування механізму регулювання ринку. Обсяг В. р. залежить від економічної могутності країни, глибини суспільного поділу праці і передусім спеціалізації. Внаслідок тотального зубожіння населення В. р. в Україні з 1990 звузився у декілька разів.


Внутрішній ринок - Економічний словник