Державне управління
Держава. Основний інструмент політичної системи суспільства, що здійснює управління останнім, охорону його економічної та соціальної структури, організацію і впорядкування соціально неоднорідного суспільства, забезпечення його цілісності та безпеки. За образним висловом Ш. Монтеск’є, “держава – це суспільство, в якому є закони”. Взагалі Д. – це багатофункціональна соціальна система, що історично склалася для забезпечення потреб політичної еліти, соціальних груп і громадян та являє собою сукупність
численних інститутів, регулюючих відносини між державними структурами, організаціями і громадянами. Виступає як форма суспільства, об’єднання людей на певній території, самоврядування в суспільстві, виразник загальної волі, апарат легітимності та примусу, суб’єкт світового співтовариства. Д. є продуктом суспільства на відомому ступені розвитку. Суспільство породжує державу, що внаслідок цього прояву процесу самоорганізації стає над суспільством для впливу на всі його сфери і відображує інтереси або всього цього суспільства, або певної панівної групи (класу). Д. є монопольним носієм суспільної влади, інституцією
творення цієї влади. Для будь-якої держави основними ознаками є територіальна цілісність, визначеність кордонів, суверенітет, державна символіка, певний державний устрій (спосіб адміністративно-територіальною поділу і пов’язаної з ним організації влади), форма правління (спосіб організації верховної влади в державі), політичний режим (спосіб здійснення державної влади), наявність спеціальних органів влади для виконання функцій держави, виключне право видання законів та інших нормативно-правових актів, обов’язкових для усього населення. Виділяють наступні концепції походження держави: теологічна (божественне походження держави); патерналістська (держава як результат об’єднання сімей); суспільного договору (держава як результат договору між правлячою елітою і суспільством); класова (марксистська, за якою держава є результатом розділення суспільства на класи, правління економічно пануючого класу). Розрізняють три еволюційні шляхи виникнення держави: військовий (силова концепція, за якою держава є результатом завоювання і виділення елітарної верхівки із середовища військових); аристократичний (виділення управлінської аристократії із середовища жерців, старійшин, верхівок суспільства); плутократичний (зосередження влади в руках фінансової верхівки і спроможних осіб). Як свідчать історичні дані, розбудова держави завжди пов’язана з виділенням еліти як першого рівня в утворенні держави. Концепції, що базуються на понятті еліти, є досить визнаними в сучасному суспільствознавстві, оскільки дозволяють пояснити походження держави з позицій асиметричної структури суспільства. Еволюції держави здійснюються за такими етапами: традиційна держава – конституційна демократична держава – правова держава – соціальна держава – маркетингова модель держави.
