ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

УРОК № 27. ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Мета уроку: з’ясувати зв’язок понять ціна, витрати, корисність’, ознайомити з основними методами ціноутворення: ринкове та неринкове ціноутворення; виявити, як діють ринок, закон попиту та закон пропозиції, як виявляються і визначаються попит і пропозиція; визначити природу попиту та впливу цінових і нецінових детермінантів; установити відмінності між зміною величини попиту і зміною попиту; визначити природу пропозиції та впливу цінових і нецінових детермінантів; установити відмінності

між зміною величини пропозиції і зміною пропозиції.

Основні поняття: ціна, попит, величина попиту, крива попиту, закон попиту, детермінанти попиту, пропозиція, величина пропозиції, крива пропозиції, закон пропозиції, детермінанти пропозиції.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

III. Вивчення нового матеріалу

Лекція вчителя

Зміст, поняття “ціна” та основні методи ціноутворення Протягом багатьох поколінь учені замислюються над питанням: що ж являє собою ціна, що лежить в її основі, чому

товари обмінюються на інші в певних пропорціях? Намагання багатьох економістів дати відповідь на поставлені запитання відображені в різних теоріях вартості та ціни.

У тлумаченні питання вартості як основної категорії політичної економії історично склалися дві течії:

– теорії трудової вартості, витрат виробництва, трьох чинників виробництва виходять із об’єктивності вартості і того, що її джерелом є праця, затрачена на виробництво товару;

– теорія граничної корисності, теорія визначення ціни виходячи з коливання попиту і пропозиції, згідно з якими вартість є суб’єктивною категорією, що випливає з корисності товару порівняно з корисністю інших благ.

Ціна як важлива складова ринкової економіки є еквівалентом обміну товарів. Ціна є грошовим вираженням вартості товару тільки в разі існування рівноваги між попитом і пропозицією. Іноді коливання цін може бути зумовлене не вартістю, а іншими причинами. Через це універсальним визначенням ціни слід вважати таке: ціна (price) – це грошова сума, що сплачується за конкретний товар.

Існує багато методів ціноутворення, тому кожна фірма обирає той, який відповідає її інтересам. У ринкових умовах найширше застосовуються методи, які у своїй основі спираються на витрати, попит, конкуренцію.

Ринкова угода, що передбачає домовленість про ціну, відбувається за умови, коли бажання покупців придбати товар збіглося з бажанням продавців його продати.

Економічна природа ринкового попиту

Найважливішим суб’єктом ринку і ринкового механізму є споживач. Споживач – це суб’єкт, який відчуває необхідність або якісь потреби, тобто це носій потреб. Потреби споживачів виявляються в споживчому попиті на товари і послуги.

Попит – загальне поняття, у якому відображається фізичний обсяг потреб людей у тому або іншому товарі чи послузі, це природна категорія, що виражає їх бажання, потреби суспільства (ринку). Цей термін, а точніше, його повний варіант – “платоспроможний попит” – увів у наукову лексику видатний англійський економіст Томас Роберт Мальтус (1766-1834).

Попит (demand, D) – залежність між ціною і кількістю економічного блага, яку покупці бажають і можуть купити впродовж певного проміжку часу за різними можливими цінами, ceteris paribus.

Наявність попиту передбачає:

– бажання купувати продукт;

– спроможність купувати продукт;

– означений проміжок часу, протягом якого покупець має бажання і є спроможний купувати продукт;

– незмінність усіх інших умов.

Величина попиту (Qd) – конкретна кількість блага, яку споживач хоче купити за конкретною ціною.

Величина попиту – це платоспроможна потреба, це можливість споживачів придбати товари або послуги.

Крива попиту – крива, кожна точка якої відповідає значенню:

– величини попиту за відповідного значення ціни економічного блага;

– ціни попиту за відповідного значення кількості економічного блага.

Кількість споживачів позитивно впливає на ринковий попит. Через збільшеннія кількості споживачів на ринку може бути викуплений більший обсяг економічного блага за кожного рівня ціни. Згідно з цим твердженням і проводиться побудова окремих індивідуальних кривих попиту для одержання загальної ринкової кривої попиту: за кожного можливого рівня ціни необхідно скласти величини індивідуального попиту окремих споживачів.

Для того щоб підкреслити, що складанню піддаються саме величини індивідуального попиту, існує правило про те, що “криві попиту складаються по горизонталі”, тобто по осі Q. Саме тому сумарна крива ринкового попиту в порівнянні з індивідуальними кривими має більш похилий вигляд. Складання кривих попиту слід виконувати, починаючи з максимально можливого значення ціни блага, поступово переходячи до мінімального, тобто нульового. Це обумовлено тим, що ціна попиту – максимальна ціна, яку споживач готовий заплатити за товар.

Споживчий попит і його задоволення охоплюють як виробництво, так і обіг благ. Отже, основним фактором, який визначає величину попиту, є ціна. Між ринковою ціною товару і величиною попиту на цей товар існує зворотна залежність, яка називається законом попиту.

Закон попиту: за незмінності всіх інших умов зниження ціни веде до збільшення величини попиту, і навпаки – збільшення ціни веде до зменшення величини попиту.

Отже, закон попиту означає, що за незмінності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки.

Цю залежність можна пояснити дією таких факторів:

1) ціна – це бар’єр, який утримує споживачів від купівлі. Чим вищим є цей бар’єр, тим менше продукту вони купують;

2) споживач потрапляє під дію принципу спадної граничної корисності, за яким споживання наступних одиниць певного продукту приносить щоразу менше задоволення. Тому споживачі купуватимуть додаткові одиниці продукту лише тоді, коли його ціна знижується;

3) за нижчої ціни в споживача виникає стимул придбати дешевший товар замість аналогічних дорожчих товарів, тобто діє ефект заміщення (substitution effect);

4) зниження ціни на продукт збільшує купівельну спроможність грошового доходу споживача, що дає йому змогу купувати більше певного продукту, ніж раніше, і навпаки. У цьому випадку діє ефект доходу (income effect).

Закон попиту відображає найбільш типову ситуацію взаємозв’язку “попит-ціна”. Але можливий ряд винятків, коли попит реагує на зміну ціни незвично.

1. Ефект снобізму (ефект Веблена). Деякі люди (багаті або які бажають здаватися такими) збільшують покупки в міру зростання цін, прагнучи купувати найбільш дорогі речі з міркувань престижу.

2. Ефект заміщення. Збільшення ціни на який-небудь товар X змушує споживача шукати йому заміну в інших товарах, що задовольняють ту ж потреба, і якщо існує такий товар У, попит на цей замінник (субститут) зростає.

3. Парадокс Гіффена. У деяких випадках зростання ціни на хліб супроводжувалося зростанням його споживання, оскільки покупки більш калорійних продуктів стають їм недоступні.

Попит на товар (його обсяги), а отже, і сукупність відносин економічної власності між різними суб’єктами, залежить від багатьох чинників, передусім, від виду товару, його споживчої вартості, співвідношення між попитом і пропозицією на нього, що фіксується в ціні. Ціна є найважливішим фактором кількості будь-якого продукту, який купують. Проте, на купівлю продукту можуть впливати й інші нецінові чинники.

Основними неціновими чинниками ринкового попиту є:

– смаки й уподобання споживачів;

– кількість споживачів на ринку;

– грошові доходи споживачів;

– ціни на суміжні товари;

– сподівання споживачів щодо майбутніх цін і доходів.

Під час побудови кривої попиту слід припустити, що інші фактори, які визначають величину попиту, є сталими. Коли будь-який із цих показників змінюється, то крива попиту переміщується праворуч або ліворуч від початкового положення.

“Зміну попиту” не можна плутати зі “зміною величини попиту”. Зміна попиту виражається переміщенням усієї кривої попиту або праворуч (збільшення попиту), або ліворуч (зменшення попиту). Зміна величини попиту означає переміщення з однієї точки до іншої точки на постійній кривій попиту, тобто перехід від однієї комбінації “ціна-кількість продукту” до іншої комбінації.

Економічна природа ринкової пропозиції

В основі пропозиції лежить виробництво товарів, створення послуг зусиллями виробників. Тому крім споживача важливим суб’єктом ринку є створювач благ і послуг – виробник. Виробниками виступають усі юридичні особи, які мають статус підприємця незалежно від розміру підприємства, його форми власності, характеру організації праці і виробництва, результатів його творчої діяльності. Усі ці юридичні особи від найменшої майстерні з одним робітником до найбільших багатогалузевих національних і транснаціональних корпорацій із сотнями тисяч працюючих утворюють єдиний суб’єкт ринку – виробника.

Виробник, створюючи блага і послуги, формує пропозицію товарів на ринку.

Пропозиція (supply, S) – залежність між ціною і кількістю економічного блага, яку виробник бажає та спроможний надавати для продажу на ринку протягом певного проміжку часу за різними можливими цінами.

Величина пропозиції (QS) – це певна кількість товару, який фірма реалізує за певною ціною.

Наявність пропозиції передбачає:

– бажання продати (виробити) продукт;

– спроможність продати (виробити) продукт;

– визначений проміжок часу, протягом якого продавець (виробник) має бажання і є спроможний продавати (виробляти) продукт;

– незмінність усіх інших умов.

Крива пропозиції – крива, кожна точка якої відповідає значенню:

– величини пропозиції при відповідному значенні ціни економічного блага;

– ціни пропозиції при відповідному значенні кількості економічного блага.

Кількість виробників позитивно впливає на ринкову пропозицію. За збільшення кількості виробників на ринку може бути запропонований більший обсяг економічного блага за кожного рівня ціни. Згідно з цим твердженням і проводиться складання окремих індивідуальних кривих пропозиції для одержання загальної ринкової кривої пропозиції: за кожного можливого рівні ціни необхідно скласти величини індивідуальних пропозицій окремих виробників. Так само як під час складання кривих попиту, складанню піддаються саме величини індивідуальних пропозицій, тобто криві пропозиції теж “складаються по горизонталі”. Тому сумарна крива в порівнянні з індивідуальними кривими має більш похилий вигляд.

Побудову кривих пропозиції слід виконувати, починаючи з мінімально можливого значення ціни блага, поступово переходячи до більших значеннь. Це обумовлено тим, що ціна пропозиції – це мінімальна ціна, за якої виробник готовий постачати товар на ринок.

Зв’язок між ціною товару та його пропозицією пояснює закон пропозиції.

Закон пропозиції – зі збільшенням ціни зростає величина пропозиції. Із зменшенням ціни величина пропозиції зменшується.

Потрібно розрізняти пропозицію товарів і величину пропозиції. Пропозиція товарів – це фізичний обсяг вироблених товарів і послуг, це природна категорія, яка виражає виробничі можливості виробників. Величина пропозиції – це пропозиція, оплачена платоспроможним попитом, це сукупність благ і послуг, куплених на ринку споживачем. В основі величини пропозиції також лежать ціна товару і купівельна спроможність (бюджет) споживачів.

Крім цінових чинників на зміну пропозиції впливають і не – цінові чинники. Найважливішими з них є:

1) витрати виробництва, зміна цін на ресурси;

2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими);

3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання кількості яких зумовлює збільшення пропозиції незалежно від цін товарів;

4) рівень технології (досконаліша технологія здешевлює виробництво);

5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати виробництво);

6) ціни на інші товари;

7) ефект очікування.

Ситуаційні вправи

Найбільшого ефекту можна досягти, якщо в процес пояснення включити самих учнів. Для цього можна провести ситуаційні вправи щодо визначення попиту та пропозиції на реальний товар.

Правила проведення ситуаційної вправи “Формуємо попит”

1. Учням роздаються конверти з умовними грошима. Важливо, щоб у кожному конверті була різна кількість коштів.

2. Попросити учнів висловити своє бажання або небажання купити товар (це можуть бути цукерки, листівки тощо).

3. Провести торги та оцінити можливості школярів придбати зазначений товар.

4. Побудувати шкалу попиту, що визначає зворотну залежність між кількістю купленого товару і ціною. Ця залежність буде ще наочніше, якщо її зобразити у вигляді графіка – кривої попиту.

5. Надалі можна продовжити вправу, запропонувавши учням той самий товар і за тими ж цінами, але змінюючи умови, за яких існує ринок (продемонструвавши вплив детермінантів попиту).

6. Для закріплення матеріалу запропонуйте учням проаналізувати схему “Фактори і функція попиту”.

Пояснюючи, що таке пропозиція, можна скористатися тим же прийомом, що і під час пояснення поняття “попит”. Тепер потрібно виявити кількість охочих виробляти товар (наприклад листівки, паперові конверти, прибирання класної кімнати тощо) за різного рівня цін, визначивши попередньо, якими є витрати на виробництво одиниці товару. Коли учні навчаться будувати шкалу і криву пропозиції, слід обговорити дію закону пропозиції, що встановлює пряму залежність між величиною пропозиції та ціною. Обгрунтовуючи справедливість дії закону пропозиції, підкресліть, що за певного рівня виробництва витрати на виробництво починають зростати, отже, виробник буде нарощувати обсяг, тільки якщо ціни на його товар будуть рости.

Для з’ясування відмінностей між поняттями “пропозицію” і “величина пропозиції” розберіть із учнями схему “Фактори і функція пропозиції”.

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів

Питання для обговорення

1. Чим відрізняються поняття “попит” і “потреба”?

2. Поясніть, чому ефект очікуваних цін створює ілюзію порушення дії закону попиту.

3. Які фактори пропозиції особливо важливі для сучасної ситуації в Україні?

4. Ви – багата людина. Чи будете Ви відмовлятися від своїх звичок, бурхливо реагувати на зміни цін змінами обсягів своїх покупок? Якою буде крива попиту населення із високим рівнем доходу?

5. Чи можна вважати, що блага Гіффена завжди є благами нижчої споживчої цінності?

Вправа № 1

У яких випадках термін “попит” має бути замінений на термін “величина попиту”?

1. У результаті зниження цін на земельні ділянки попит на них збільшився.

2. Споживчі доходи зростають, і попит на ювелірні вироби збільшується.

3. У результаті підвищення вартості стрижки волосся попит на послуги перукарів упав.

4. Ціна на білий хліб виросла, і через це зріс попит на чорний хліб.

5. У результаті зниження цін на квіти попит на них збільшився.

6. Споживчі доходи зростають, і попит на автомобілі збільшується.

7. У результаті зростання цін холодильників попит на них зменшився.

8. Ціна на олію зросла, і через це зріс попит на маргарин.

Вправа № 2

У якому випадку термін “пропозиція” має бути замінений терміном “величина пропозиції”.

1. Зниження ціни на кукурудзу збільшує щомісячну пропозицію пшениці на ринку сільгосппродукції.

2. У результаті зниження витрат виробництва автомобілів їх пропозиція на ринку різко зросла.

3. Збільшення податку на торгівлю спиртними напоями призвело до скорочення їх пропозиції в магазинах.

4. Унаслідок зниження роздрібних цін на апельсини їх пропозиція на ринку скоротилася.

5. Скорочення попиту на лимонад у зв’язку з холодною погодою знизило його пропозицію.

6. Зниження собівартості призвело до збільшення пропозиції.

7. Зростання доходів швидко призвело до зростання пропозиції.

8. Дотації виробнику збільшують пропозицію.

9. Дотації споживачеві збільшують пропозицію.

V. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал підручника.

Підготувати “Економічну шпаргалку” (словничок термінів, підказки до теми).

Додаток 1

Додаток 2

Концепція ринкової рівноваги

Додаток 3

Суть ринкового попиту

Додаток 4

Фактори і функція попиту

Додаток 5

Крива попиту – спадна

Таблиця індивідуального та ринкового попиту

Ціна одиниці продукту	Попит першого покупця	Попит другого покупця	Попит третього покупця	Ринковий попит (b + с + d)
A	B	С	D	Е
1	10	11	17	38
2	8	9	14	31
3	6	7	11	24
4	4	5	8	17
5	2	3	5	10

Додаток 6

Приклад кривих ринкового попиту

Додаток 7

Суть ринкової пропозиції

Додаток 8

Фактори і функція пропозиції

Додаток 9

Крива пропозиції – висхідна

Додаток 10

Таблиця індивідуальної та ринкової пропозиції

Ціна одиниці продукту (гр.)	Пропозиція першого продавця	Пропозиція другого продавця	Пропозиція третього продавця	Ринкова пропозиція (b + с + d)
А	B	С	D	E
1	2	3	5	10
2	4	5	8	17
3	6	7	11	24
4	8	9	14	31
5	10	11	17	38

Приклад кривих пропозиції