Єврокредит (банківський кредит у евровалютах) – міжнародний кредит, який надають великі комерційні банки за рахунок ресурсів евровалютного ринку. Є. – найпоширеніша форма середньо – та довготермінового кредитування у сфері міжнародних валютно-кредитних відносин. Євро-кредитний ринок базується на короткотермінових операціях – до 3 – 6 місяців, які регулярно подовжуються на термін до 10 років (“рол-овер”). Більшість середньо-термінових кредитів надають за “плаваючою” ставкою, що переглядається звичайно раз у півроку
відповідно до ставки ЛІБОР (див. ЛІБОР). Кредиторами виступають великі й середні комерційні банки, розташовані в основних міжнародних фінансових центрах. Позичальники евровалют – переважно ТНК та уряди деяких держав, що мають дефіцитні платіжні баланси. Основні види Є. в доларах: вексельний, відкритий рахунок, акредитивний та облігаційний. Нові види Є. – кредитування лізингових операцій, факторинг, форфейтування та ін. Щодо Є. використовуються фіксовані та відсоткові ставки. Набули поширення й кредити підтримки (див. Стенд-бай). Євроринок також здійснює операції з єврооблігаційними позиками. Угода про Є. передбачає, що позичальник може взяти на себе зобов’язання підтримувати певне співвідношення між активами і капіталом, невиконання яких передбачає його визнання як технічно неплатоспроможного навіть у разі сплати кредитів.