Юридична відповідальність – закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що належали йому. Соціальною сутністю Ю. в. є викликана державою природна негативна реакція суспільства (принаймні тієї його частини, волю якої виражає держава) на порушення певних соціальних інтересів, на пошкодження соціальних чи особистих благ. Функціями Ю. в. є: правоохоронна – захист правопорядку від можливих або вчинених (зокрема тих, що тривають) правопорушень;
виховна – спеціальна превенція (виправлення правосвідомості правопорушника, націлене на те, щоб він надалі не коїв правопорушень); загальна превенція (вплив на правосвідомість усіх інших схильних до правопорушень осіб, щоб утримати їх від скоєння таких вчинків). У праві соціально-демократичної орієнтації Ю. в. передбачається тільки за фізичне діяння, а не за думки, світогляд, соціальні або особистісні властивості, юридично заборонене діяння, винне діяння, власні дії правопорушника. Ю. в. застосовується на засадах законності (щодо її підстав, процедури і змісту); обгрунтованості (висновки про факт та суб’єкт
правопорушення, а також інші юридично значущі факти, пов’язані з цими обставинами); доцільності (досягнення цілей юридичної відповідальності); невідворотності (жодне правопорушення не повинно залишитися без відповідного реагування компетентних органів); справедливості, або індивідуалізації (відповідність обраного в межах закону заходу відповідальності правопорушника негативному соціальному значенню конкретного правопорушення). Існують такі види Ю. в.: конституційна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна, матеріальна, кримінальна.